§ 16. Свердління отворів за допомогою коловорота та ручного дриля

Під час виготовлення певних виробів, як правило, виконують отвори циліндричної форми.

Утворення отворів у суцільному матеріалі за допомогою свердла називають свердлінням. У шкільних майстернях застосовують свердла таких видів (мал. 29): ложкові (а), гвинтові (б), центрові (в) та спіральні (г).

Ложковим та гвинтовим свердлами виконують невеликі отвори, а центровим - отвори порівняно великого діаметра. Часто для свердління отворів різних діаметрів застосовують спіральні свердла (мал. 29, г). Ріжуча частина такого свердла зрізає шар матеріалу, а стружка, що утворюється виходить з отвору по канавці. Хвостовик слугує для закріплення свердла у свердлильному патроні.

Для закріплення та обертання свердла при ручному свердлінні застосовують спеціальні пристрої - коловорот або ручний дриль (мал. ЗО).

Центри отворів розмічають на лицьовій поверхні заготовки олівцем або шилом, так само як це роблять при забиванні гвіздків. Після цього свердло ставлять на мітку так, щоб між ним і заготовкою був прямий кут (мал. 31), долонею лівої руки натискують на упор коловорота або дриля, а правою рукою обертають ручку за годинниковою стрілкою. Натискувати на упор треба помірно. У кінці свердління натиск слід зменшити, щоб запобігти відколюванню деревини.

Перед свердлінням під заготовку треба підкладати дошку. Це дасть змогу отримати рівні краї отвору при виході свердла. Крім того, не буде пошкоджуватися кришка верстака.